Українські військові пастельною крейдою

Солдатики з крейди. Я їх почала малювати, сидячи в шпиталі біля пораненого. Андрій  надихнув мене.  Він для мене був таким собі уособленням українського воїна. На жаль, я лише раз бачила його посмішку, це було в перший день мого чергування з ним. Більше посміхатися у нього не було сил.  Але солдатики в мене вийшли все ж таки оптимістичними. Бо я знаю,  ми обов'язково перемножимо.

Піжамний ранок :)

Можна багато дискутувати на тему молодого батьківства.  Шукати аргументи "за" і "проти". Однак, для себе я давно вже визначився. Дійсно дуже поважаю,  люблю, і підгримую  молоді шлюби,  та молодих  батьків.  Які красиві, свіжі, життєдайні мамусі та татусі до 30-ти :).  А фотографувати молодість, -  справжнє щастя  :).

Вже й не пам'ятаю скільки я знайомий з Анею та Тарасом. І ось тоді,  коли Анько подзвонила,  та  розповіла, про свою вагітність мені,  в то й самий момент я вже чітко побачив якою  повинна бути їхня перша фотосесія на трьох.  З радісного дзвоника пройшло сім місяців,  а у нас вийшло все так, як планувалося).

Мій перший досвіт з олією :)

Завжди боялась починати малювати олією.  Переший мазок пензлем на полотні був справжнім переляком для мене. Тому я вирішила зробити копію на свою манеру однієї роботи з  "Пінетересту" :), а вже потім малювати щось понвністю своє.  Чомусь, саме цей хлопчик здався мені цікавим.  Малювала  я його в три підходи, не пам'ятаю скільки часу витратила на все. На жаль,  не все вийшло так, як я хотіла, та зробити краще поки що не вистачає  техніки. Як вам?

Маленький принц